Основні архітектурні стилі та їх ознаки
Опрацювати літературу з теми; Провести пошукову роботу з інтернет-ресурсами; Дослідити фотоматеріали на виявлення національних традицій в архітектурі.
АРХІТЕКТРУРА (від гр. – головний будівельник, зодчий) – мистецтво проектувати і будувати об'єкти, які оформлюють просторове середовище для життя і діяльності людини відповідно до призначення і естетичних поглядів суспільства. СТИЛЬ – це спільність образної системи, засобів художнього вираження, що характеризують мистецтво певного періоду. СТИЛЬ формується історично і притаманний усім видам мистецтва, але наочніше він виявляється в декоративно-прикладному мистецтві і в архітектурі.
Архітектура Давнього Єгипту чудово вписується в пустельний пейзаж. Для спорудження храмів та пірамід використовували місцевий будівельний матеріал, який гармоніював із навколишнім середовищем і контрастував лише з блакитним небом…
В основі старогрецької архітектури – бездоганна, фізично й духовно розвинена вільна людина. Домірність усіх частин, їхня пластична єдність, ритмічне чергування колон, ненав'язливе оздоблення, мармурові скульптури, які органічно вписувались в ансамбль – усе це створює цілісний архітектурний образ грецького храму. В процесі розвитку грецької архітектури було розроблено цілісну художньо-осмислену систему – ордер. Існує три види ордерів: доричний, іонічний, коринфський.
Романським стилем зазвичай називають західноєвропейську архітектуру ХІ-ХІІІ ст. Визначалась вона важкими, масивними формами, стриманими прикрасами. Житло феодала – замок, який мав суворі і практичні форми, це фортеця без зайвих прикрас. Окремі романські будівлі (церкви, монастирі, замки) зводили серед сільського ландшафту, вони панували над місцевістю, гармоніювали з навколишнім середовищем.
У другій половині ХІІ століття в житті країн Європи відбулись істотні зміни. Швидко зростало населення. Це сприяло бурхливому розвитку міського будівництва. Час потребував нових будівель: осель для купців, торгівельних складів, ратуш. Велику роль відігравав собор. Висота будівлі, суворі обличчя святих, звуки органа – все це зливалось в єдине складне ціле, захоплювало і водночас пригнічувало людину, змушувало відчувати свою недосконалість
У Х V І-Х V ІІІ ст. запанував новий стиль бароко, “пишномовний”, “примхливий”. Це мистецтво грандіозних, величних, пишно прикрашених будівель: монументальні палаци складної, але витонченої форми, які оточували сади й парки, де зводили альтанки і фонтани незвичної форми. Складні візерунки, ліпнина, скульптури – це все бароко.
Ренесанс ознаменував народження нового одноіменного стилю. Його мистецтво навчило бачити, любити і радіти прекрасному земному життю. Будівлі того часу були світлими, просторими, гармонійними. Художня цілісність задуму, багатство і різноманіття композиційних рішень, симетрія будови, чітка ритмічність усіх частин споруди, розчленування фасадів на поверхи – це архітектура ренесансу.
У другій половині Х V ІІІ ст. сформувались нові прийоми планування, органічне поєднання міської забудови з елементами природи, створення відкритих майданів, які зливались з вулицею, набережною. Класицизм – стиль, ідеалом якого було античне мистецтво. Йому притаманні логічність, простота планування і геометричність форми. На зміну ламаним лініям і багатому декору бароко прийшли прямі, чіткі лінії і площини, простота і суворість, просторове членування.
Конструктивність. Конструкція – це структурна основа, кістяк споруди, що надає їй цілісності, усталеності, довговічності: Камінь, фундамент, стовпи, стіни, перекриття, підпори, балки.
Художня виразність. Архітектура як носій певної ідеї: Загальна композиція; Уміння вписати будівлю в оточуюче середовище; Пропорційність; Масштабність; Членування об'ємів, пластична обробка деталей споруди; Використання різних матеріалів; Синтез мистецтв; Колір і декор.
