Лекція 2. Зміст загальної і середньої освіти. Державний стандарт початкової освіти
Освіта як багатоаспектне поняття Поняття змісту освіти Основні тенденції сучасної освіти Характеристика навчальних планів, програм і підручників
Освіта, являючи собою побудову образу „Я” за образом культури та її відтворення, може розглядатись у трьох взаємопов ’ язаних аспектах: як освітня система, освітній процес і результат цього процесу.
Освіта як система. Освіта – це соціальний інститут, покликаний відтворювати культуру шляхом постійної передачі соціально значимого досвіду попередніх поколінь наступним. Стосовно індивідуального розвитку такий процес трактується як становлення особистості відповідно до генетичної та соціальної програми.
Освіта є складною системою. Вона характеризується метою, змістом, структуральними навчальними планами і програмами, які успадковують попередні рівні освіти та прогнозують наступні. Системоутворюючим компонентом освітньої системи є мета освіти, тобто відповідь на питання: яку людину вимагає та чекає суспільство на даному етапі його історичного розвитку.
Освіта як система розглядається у трьох вимірах, якими є: Соціальний масштаб розгляду: освіта в світі, освіта у певній країні, суспільстві, регіоні, навчальному закладі, установі тощо. Сюди віднесено також систему державної, суспільної, клерикальної (церковної, духовної) тощо освіти.
Ступінь освіти: дошкільне виховання, загальна середня освіта з її внутрішньою градацією на початкову, основну, повну; професійна освіта, вища освіта з її рівнями (бакалавріатом, магістратурою); післядипломна освіта: підвищення кваліфікації, аспірантура, докторантура. Профіль освіти: загальна, спеціальна (математична, гуманітарна, природничо-наукова тощо).
Початкова освіта як система. Система початкової освіти має свої особливості: відносна тривалість, самостійність і завершеність цього етапу; різнотипність навчальних закладів, де можна здобути початкову освіту; цілісність навчально-виховного процесу; взаємозв'язок між урочною і позаурочною роботою, попереднім і наступним етапами освіти;
багатопредметність навчання і систематичність міжпреждметних зв'язків; керування навчально-виховним процесом переважно одним учителем; цілеспрямоване формування навчальної діяльності, яка вперше стає для учнів провідною.
Унікальність початкової освіти зумовлюють : Вік молодших школярів (6 – 10 років) охоплює два мікровікові періоди: учні 1-2 класів і учні 3-4 класів, які мають істотні вікові відмінності; Формується новоутворення – навчальна діяльність; Початкова освіта має бути тільки успішною; Сприятлива ситуація партнерства вчителя з батьками; У початкових класах зазвичай працює ГПД, що забезпечує цілісність і неперервність виховання, навчання і розвитку.
Освіта як процес Функціонування і розвиток освітньої системи здійснюється в освітньому процесі навчання і виховання людини, конкретніше – у навчальному педагогічному процесі. Основною метою освітнього процесу є розвиток і саморозвиток людини як особистості в процесі її навчання. Розгляд освіти як процесу передбачає розмежування двох її сторін – навчання і учіння. З боку педагога освітній процес є єдністю навчання і виховання, з боку учня – засвоєнням знань, практичних дій, виконанням навчальних завдань, а також особистісних та комунікативних тренінгів.
Освіта як результат Освіта як результат розглядається у двох аспектах: у плані результату системи, фіксованого у формі стандарту; в плані самої людини, яка пройшла навчання у певній освітній системі. Сучасні освітні стандарти висувають вимоги до якостей людини, що завершила певний курс навчання, до її знань та умінь. У другому плані результатом освіти є сама людина, її досвід як сукупність сформованих інтелектуальних, особистісних, поведінкових якостей, знань та умінь, що дозволяють їй адекватно діяти, застосовуючи знання у будь-якій ситуації. Результатом освіти цього плану є освіченість. Освіченість може бути як загальною, так і професійною.
Вже у ХІХ ст. О.Вільман особливо підкреслював те значення, яке має для дидактики зміст освіти, системність, тематичне охоплення та його освітньо-виховне значення. Уявлення про дидактику як про науку про зміст освіти відстоював у Польщі С.Гессен, який своєму твору «Структура та зміст сучасної школи» дав підзаголовок «Загальна дидактика».
Зміст освіти – одна з категорій дидактики, система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі, та поведінки, підготовку до суспільного життя та праці. Зміст освіти регулюється Законом України „Про освіту”, яким встановлено освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні: освітні рівні - дошкільна освіта, початкова освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта;
освітньо - кваліфікаційні рівні – кваліфікований робітник,молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Зміст освіти завжди відповідає соціальному замовленню держави і суспільства. Зміст сучасної початкової освіти багатокомпонентний. Він включає систему ЗУНів, ціннісних ставлень. Його джерелом є соціальний досвід, особистий досвід учнів і вплив середовища.
У 2010 – 2011 рр. чинний Державний стандарт початкової загальної освіти був оновлений на засадах системного й компетентнісного підходів. Зокрема, передбачено глибше й послідовніше забезпечення в зміст передумови для реалізації виховних і розвивальних можливостей початкової освіти, послідовне відображення у вимогах до результатів навчання засвоєння ключових і
предметних компетентностей, наближення змісту кожної галузі до життєвих потреб молодших школярів. Тенденції розвитку теорії шкільного змісту освіти на початку ХХІ ст., які українські вчені враховують у розробленні Державного стандарту й навчальних програм: забезпечення в змісті соціального запиту й потреб розвитку дитячої особистості,спрямованість на формування
й розвиток духовно-моральних та інтелектуальних цінностей; створення та впровадження державних стандартів як основного механізму відбору й нормативного регулювання змісту освіти для початкової, основної та старшої школи; збагачення змісту освіти особистісним компонентом, який передбачає засвоєння мотиваційно-ціннісних якостей і життєвого адаптованого досвіду учнів.
Зміст освіти відображається в навчальних планах, програмах, підручниках, дидактичних матеріалах для самостійної роботи, наочних посібниках. Основним, вихідним документом для розробки змісту навчальних планів, програм і підручників є Державний стандарт загальної середньої освіти. Він розробляється окремо для кожного освітнього рівня, затвердженого Кабміном й підлягає перезатвердженню раз на 10 років.
Стандарт складається з таких документів : Базовий навчальний план середньої школи; Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів); Державні вимоги до мінімального рівня засвоєння змісту загальної середньої освіти.
Навчальний план - документ, затверджений МОН України, який визначає склад навчальних предметів (для кожного типу шкіл), розподіл їх за роками навчання із визначенням кількості годин (уроків), які відводяться на вивчення кожного предмета в тиждень, а також встановлює структуру навчального року.
У практиці загальної середньої освіти використовується кілька видів навчальних планів: базовий, типовий і навчальний план. Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів – це основний державний нормативний документ, який є складовою державного стандарту загальної середньої освіти.
Навчальна програма – документ, затверджений МОНУ, тобто державний документ, який визначає зміст і обсяг навчального матеріалу з кожної дисципліни, розподіл його за роками, розділами і темами, а також перелік ЗУНів з кожного навчального предмета. Подальша конкретизація змісту освіти здійснюється в шкільних підручниках, які є основним джерелом знань та організування самостійної роботи учнів.
Підручник – книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики. Навчальний посібник – книга, яка розширює межі підручника, містить додаткову, найновішу і довідкову інформацію.
