Підготовили: Сабат Наталія Лосінець Ірина
Футбол Баскетбол Бадмінтон Настільний теніс Хокей
Футбол -- одна з найдавших ігор людства. Невідомо, де і коли він з'явився. Китайцям гра з м'ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової підготовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М'яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкурою. А надувними м'ячами почали грати вже у XVIII столітті. В правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м'ячем у отвір в сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами.. Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширений. Так, він згадується у всесвітньо відомій "Одіссеї" Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м'ячем мала три назви: " Файнінда ", " Гарпаціон ", " Єпіскурос ". Однак тільки у перших двох видах завданням гравців (що складали дві команди по 15 чоловік у кожній) було оволодіти м'ячем, зберегти його під контролем своєї команди і провести у визначене місце або ворота ногами, Із літературних джерел відомо, що Софокл, Александр Македонський, Діонісій також були знайомі з грою у футбол, Це був дійовий засіб фізичного загартування не лише воїнів, але й оздоровления усієї нації.
Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою " Гарпастум ", стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. 3міст гри полягав у перекидані м'яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Ті лінії вважалися голевими. Існувала ще и центральна лінія. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м'ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м'яч передавався суперникам. Гравці тоді мали взуття, яке римляни називали " кальцеус ". Корінь цього слова зберігся в Італії до наших днів, де " кальчіо " означає футбол.Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи -- до Франції, Німеччини, Англії і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу. У Франції ця гра називалася " Soule " або " Choule ". Завдання гравців тут зводилося до того, щоб переміщувати м'яч від однієї лінії до другої. Боротьба за м'яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з'явилися королівські та парламентські укази про заборону гри, що призвело до тимчасового занепаду футболу. В Англії найпопулярнішим видом розваги був "футбол натовпу". Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населення, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард ІІ видав указ, де зазначалося: "У зв'язку з тим, що гра у м'яч призводить до великого безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув'язнення забороняємо грати в футбол у великих містах". Його послідовники Едуард III, Річард II та Генріх IV ще неодноразово повторюватимуть цей указ. 3амість гри у футбол мешканцям міст пропонувалося зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони популярність футболу серед населення зростала. На зображення гри з м'ячем (різьба по дереву) натрапляємо в кафедральному соборі м. Ланкастер, який побудовано в XIV ст. і є найстарішим у світі. Про нехтування забороною королівськими указами цієї гри згадує В. Шекспир у " Комеди помилок" та "Королі Лірі". В Італії в часи Середньовіччя у " саlcio " грали переважно у містах Флоренції та Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників в команді, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри.. У першій половині XIX ст. "футбол натовпу" вже мав два різновиди:з м'ячем тільки ногами (футбол); гра з м'ячем руками та ногами (регбі). Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого ця гра культивувалася. Якщо в цьому місті грали руками і ногами, то в містечку Херроу -- тільки ногами. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м'яч був овальної форми, а іншого -- щоб м'яч був лише круглий.
Баскетбол – спортивна гра, один із найбільш популярних видів спорту. Для баскетболістів характерним є широке поле зору і добре розвинений зір. Баскетбол – емоційна гра, піднімає настрій людини. З часу виникнення у баскетболі відбулося багато змін і уточнень. Удосконалилась техніка і тактика гри, уточнились правила змагань і суддівства, стабілізувались розміри ігрового поля, його розмітка; обладнання. Гра одержала широкого розповсюдження в цілому світі, почали проводитися багаточисельні зустрічі і змагання з баскетболу. Виникла цілісна педагогічна система підготовки баскетболістів. Баскетбол (англ. basket-boll, від basket – кошик та boll – м’яч) – командна спортивна гра, мета якої закинути руками м’яч у високо розміщене кільце. Ідея кидати м’яч в кільце або кошик зародилась дуже давно. Подібні ігри були відомі ще людям, які жили більше 1000 років тому назад, а також народам Середньої і Південної Америки (майя, ацтекам, інколи жителям Флориди).Правила гри в баскетболі були розроблені в США доктором Дж. Найсмітом (1861-1939) в 1891 році. Ці правила були опубліковані в 1894 році, який і рахується роком народження баскетболу. 3. Перші баскетбольні команди складались не із п’яти гравців, як сьогодні, а з дев’яти. Крім того баскетболіст, отримавши м’яч, не міг переміщуватися з ним, навіть на один крок, оскільки це означало порушення правил. Зараз баскетболіст має право переміщуватися з м’ячем на площадці, обов’язково ударяючи ним об підлогу. Якщо спортсмен не випускає м’яч із рук, то тоді він має право зробити не більше двох кроків. Після зупинки спортсмен уже не може знову починати рух з м’ячем: його потрібно віддати партнерам або зробити кидок по кільцю. Грають в баскетбол два тайми по 20 хвилин чистого часу (секундомір зупиняється після кожного свистка судді). Гра юнаків і дівчат 15-16 років триває 30 хвилин, а для хлопчиків і дівчат 13-14 років – 24 хвилини. Перерва між таймами 10 хвилин. Гравці виступають в трусах, майках і кедах. На майці – назва команди і номер, під яким виступає спортсмен в даному матчі. Гра може проходити на відкритій площадці і в залі висотою не менше 7 метрів. Розмір поля 26х14 метрів. Щит розміром 180х120 см монтується на відстані 120 см від стійки. Від нижнього краю щита до підлоги чи ґрунту повинно бути 275 см. Корзина представляє собою металеве кільце, обтягнуте сіткою без дна. Вона кріпиться на відстані 0,3 м від нижнього обріза щита. В сучасному баскетболі існує правило 30 секунд. Тільки протягом цього часу команда має право володіти м’ячем і якщо кидок не зроблено то арбітри віддають м’яч суперникам. В Європі баскетбол почав розповсюджуватись з 1920 року, коли цю гру прийняли французи, росіяни, поляки, чехи і пізніше жителі прибалтійських республік. В 30-ті роки баскетбол розповсюдився уже по всій Європі..
Сучасний спортивний бадмінтон бере свій початок від індійської гри " пуне ". У неї грали в Древній Греції, Китаї, Індії та Японії. В 14 ст. японці грали дерев'яними ракетками у волан, зроблений з опереного плода вишні. Брали вишеньку, вставляли в неї п'ять-шість гусячих пір'їн й засушували на сонці. У середньовічній Англії до кінця 16 ст. у подібну гру грали селяни. До 17 ст. вона стала розвагою привілейованих шарів у Європі. Правила гри були гранично прості: два гравці відбивали волан двома бітами один одному, не даючи йому впасти. Початком сучасного бадмінтону прийнято вважати 1872 р. Цього року герцог Бофорт привіз із Індії ракетки й м'яч із пір'ям у свій маєток Бадмінтон у Глостерширі (звідси назва). Уперше гру з воланом продемонструвала група офіцерів англійських колоніальних військ. Тоді ж були складені перші правила гри в бадмінтон, це зробили теж англійці. Рік по тому на основі бадмінтону виникла нова гра - теніс. В 1887 в Англії був створений перший клуб аматорів бадмінтону, а в 1893 заснована перша у світі Асоціація бадмінтону. Дуже швидко бадмінтон набув популярності. Почалося виробництво воланів. Перший патент на їхнє виготовлення був виданий в Англії в 1898. До 1900 бадмінтон став більш спортивним. Однак аматори цього виду спорту змагалися у звичайному, щоденному одязі. Одного разу під час гри один з її учасників зняв фрак, і з тих пір спортсмени стали використовувати тенісний костюм. В 1905 англійська Федерація бадмінтону затвердила правила гри. В Уімблдоні стала щорічно розігруватися відкрита першість Англії по бадмінтону. Гра набула поширення не тільки в Англії, але й у її численних колоніях. Більшість країн, що утворили 5 липня 1934 р. Міжнародну федерацію бадмінтону (ІBF), входило в колишню Британську імперію. ІBF проводить змагання, основними з яких є розиграші Кубка Томаса (по імені колишнього президента ІBF) серед національних чоловічих команд і Кубка Убер (по імені відомої діячки ІBF) серед національних жіночих команд.
Правила гри1. Кидок 1.1. Перш ніж починати матч, повинен бути зроблений кидок волана або монети, після чого сторона, що виграла кидок повинна зробити вибір між правилами 1.2. або 1.3. : 1.2. подавати або приймати першою; 1.3. починати гру на одній або іншій стороні корту. 1.4. Сторона, що програла кидок, повинна здійснити вибір з варіантів, що залишилися. 2. Система рахунку очок 2.1. Матч повинен складатися максимум із трьох геймів. 2.2. Сторона, що перша набирає 21 очко виграє гейм, крім випадків, описаний у пунктах 2.4. й 2.5. 2.3. Сторона, що виграла розиграш, повинна додати до свого рахунку очко. 2.4. Якщо рахунок у геймі стає 20-20, сторона, що першою набирає різницю в 2 очка, виграє гейм. 2.5. Якщо рахунок у геймі стає 29-29, сторона, що виграла 30-е очко, виграє гейм. 2.6. Сторона, що виграла гейм, повинна подавати на початку наступного гейму.
Одні вважають, що гра з ракеткою та м'ячем народилася в Англії та Франції, інші наполягають на тому, що виникнення цієї захопливої гри ми завдячуємо Японії або Китаю. Проте японські та китайські історіографи спорту подібне твердження спростовують. У XVI столітті в Англії виникла цікава гра без встановлених правил. Грали м'ячем із пір'їнами. Згодом з'явився гумовий м'яч. Потім із відкритих майданчиків гра перейшла в приміщення. Грали на підлозі. Пізніше на двох столах, розташованих на деякій відстані один від одного. Далі столи поставили поруч. Між ними натягли сітку. Простий інвентар і невеликі розміри майданчика давали змогу грати будь-де. Розмір майданчика і висота сітки не були строго визначені. Гра велася до 10, 20, 50 або 100 очок за одну партію. Не існувало ніяких обмежень у способах подачі м'яча. Перші правила гри було створено в Англії: одна партія велася до 30, а не до 21 чи 11 очок, як тепер. Своєрідною була і форма учасників — вечірній одяг: жінки в довгих сукнях, чоловіки у смокінгах. Активізував подальший розвиток настільного тенісу винахід французького інженера Джеймса Рібса (1894). Він увів у гру целулоїдний м'яч. Поступово змінювалась і форма ракетки. З'явилися фанерні, вага яких зменшилась майже втричі. Вкорочена ручка викликала необхідність по-новому тримати ракетку. Почали застосовувати й нові методи обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр. Автором цих модифікацій був англієць Е. Руд. Прискорене розповсюдження настільного тенісу зумовило створення міжнародної організації та встановлення єдиних правил гри. Це зробив доктор Георг Леман (Німеччина). 6 січня 1926 року було засновано міжнародну федерацію настільного тенісу — ІТТФ. Почесним її головою став Айвар Монтег'ю — відомий англійський літератор, громадський діяч, який у майбутньому став лауреатом міжнародної премії «За зміцнення миру на планеті». Гравці захисного стилю змушені відходити далеко від столу і швидко повертатися. В іграх переважають стрімкі переміщення, серійні удари. Тому в 1936 році ІТТФ ухвалив рішення змінити назву гри. З того часу пінг-понг отримав назву настільний теніс. Відтепер на зміну першій епосі розвитку настільного тенісу, який відзначався простими технічними елементами (довготривалі перекиди м'яча), прийшла наступна епоха настільної гри, багатопланової в засобах атаки й захисту. Але сильними на той час все-таки були гравці захисного стилю. Для того щоб виграти очко, потрібно було багато часу. Траплялися випадки, коли гра тривала 8 годин — Хагенауер (Франція) і Холдбергерг (Румунія) 1934 рік — і була зупинена суддями як найтриваліша за всю історію настільного тенісу.
Термін «хокей» з'явився від французького слова « hockey ». Слово це переводиться, як «вівчарський ціпок з гаком», т е, іншими словами це доводить, що перший хокей який виявився, це був хокей на траві Взагалі, відповідно до визначення, хокей - це спортивна гра, що є командною й у якій беруть участь ключки, шайби або м'ячі. Завдання - забити шайбу у ворота супротивника якнайбільше раз Гри із ключками на льоді існували в Голландії ще в 16 столітті. Пізніше такої ж гри перейшли в Англію й Скандинавію, де вони по суті й перетворилися в сучасний хокей В 1879 році, Уф. Роббертсон уперше сформулював правила гри в хокей, вивив тим самим історію виникнення хокею на більше офіційний рівень В 1899 році був побудований перший закритий льодовий стадіон Відбулася ця подія в Монреале. Стадіон був розрахований на 10 000 чоловік, і рішення об його будівлі було прийнято після першого у світі матчу збірні Канади й збірні Англії, що відбулася в 1886 року Так само, в 1899 року з'явилася сама перша у світі аматорська ліга хокею. Це ліга була організована в Канаді. Там же, до речі пройшла й перша професійна гра. Зараз хокей настільки розвинений, що його навіть включили в програму олімпійських ігор
