Міністерство освіти і науки України Київський університет ім. Бориса Грінченка Інститут мистецтв Презентація з історії української культури на тему : « Українське авангардне мистецтво першої третини ХХ ст » студентки 3 курсу Ммб-3-14-2. Од Кудинської Аліни
поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем А. Наковим в 1973р; перші авангардисти України - Василь Єрмилов і Александр Богомазов; Перший абстрактний твір — малюнок Василя Кандинського на обкладинці каталогу «Салон Іздебського 2» Василь Кандинський (1910р)
На перших етапах своєї творчості українські митці-аванґардисти вивчали, захоплювалися й наслідували творчість європейських митців-новаторів. Проте з часом у роботах вітчизняних майстрів все частіше і яскравіше виявляються риси власне національної художньої культури, які сягають коренями ще в прадавній український примітив, народний іконопис, духовну культуру епохи бароко. В. Єрмилов “Спогади про Кавказ” Українські митці-аванґардисти, ознайомившись із новаціями своїх західних колег, створили власні естетичні концепції, в яких обґрунтовувалися нові аванґардні напрямки у мистецтві (кубофутуризм О. Богомазова, супрематизм К. Малевича, кубізм у скульптурі О. Архипенка та інші).
Імпресіонізм і постімпресіонізм перекочували з Франції в Україну, як і в інші країни світу, з певним запізненням. Натомість україно-російські новації 1910—1920-х років не раз випереджали світ і набували законодавчого характеру. Визнання до авангардистів прийшло уже за два-три роки. 1912-го київський часопис «Искусство» спокійно публікує статтю про французьких кубістів. 1914-го кубофутуристи об'єднання «Кільце» Екстер, Богомазов, Васильєва мають цілком схвальні і кваліфіковані рецензії на шпальтах українських журналів. У 1910-х роках художники-новатори мали грошову підтримку з боку приватних меценатів — киян М. Терещенка, О. Ганзена; у 1920-х — з боку держави.
Богомазов звертається до кубофутуризму у 1913 році ; художнє бачення Богомазова заглиблюється в енергетичний шар життя, де, як у танці, виникають щоразу нові ритми; Зусиллями трьох художниць — Екстер, Прибильської і Давидової — на карті України з'явилися два нових центри авангардного мистецтва: села Вербівка на Київщині і Скопці на Полтавщині ; Одним із яскравих предствників кубофутуризму був Казимир Малевич. “Точильщик” Казимир Малевич
Особливе місце серед течій художнього аванґарду першої третини ХХ століття займає супрематизм. В Україні супрематизм пропагувала «Нова Генерація» (В. Єрмілов й ін.). У Галичині він відбився у деяких творах П. Ковжуна (екслібрис С. Гординського). Супрематизм, за Малевичем, — це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу. На думку митця, усі зусилля потрібно зосередити на кольорі, формі, фактурі, русі. «Коли зникне звичка бачити в картинах куточки природи, мадонн та безсоромних венер, тоді тільки побачимо чисто живописний витвір» — писав художник в одному із своїх маніфестів.
Чорний квадрат 1915р Червоний квадрат 1915р Біле на білому 1918р
Поява «Чорного квадрату» була сенсацією, свого роду екпериментом нового мистецтва. На цьому полотні ми бачимо ідеальну статику (тільки вертикальні та горизонтальні лінії) та абсолютний контраст (чорне + біле). Кожен знаходить у квадраті щось своє. Хтось бачить у ньому безодню, хтось — Усесвіт. Для когось це є поєднанням усіх існуючих кольорів, а для когось іншого — повна відсутність кольору…
Ще однією важливою постаттю був О. Архипенко – засновник кубізму в скульптурі. Його художньо-естетичні пошуки пронизані ідеєю космічного динамізму, всесвітнього розуму, всесвітніх творчих сил, які є причиною та умовою буття. Архипенко своєрідно трактує форму, простір, колір, символ, рух і, відповідно, ґрунтує на своїх міркуваннях формально-технічні новації у пластиці (поліхромію, увігнутість, застосування отворів, скла). Твори Архипенка перевернули світові уявлення початку XX ст. про скульптуру. В пам'ять про О. Архипенка в Києві встановлено пам'ятний знак «Повернення Архипенка» у вигляді копії одного з його жіночих образів.
Негр сидить 1934 бронза Soldat Qui Marche 1917 бронза Пам’ятник “ Повернення Архипенка ” 1997р
Генетично авангард пов'язаний з мистецтвом сецесії і постімпресіонізмом, які пішли далеко від натуралізму у сферу уяви й експресії. Печерна людина, давній єгиптянин, середньовічний гот, індієць, візантієць і давній північно-західний американський індіанець і багато інших сторіччями трансформували природу в символічні форми, часто цілковито приховуючи натуралістичний вигляд об'єкта. Сецесія й авангард в Україні співіснували, перепліталися і взаємодіяли упродовж двох десятиріч (1910—1920-х pp.), витворюючи незвичайні комбінації і мистецькі гібриди. Декоративні стилізації Жука, мальовничі симфонії Маневича, необарочна схвильованість Новаківського, майже ван-гогівська полум'яність Бурачека, візантинізм «київського» Врубеля і «львівського» Бойчука — той сецесійно-фовістичний струмінь підживлював і стимулював авангардистів. Михайло Бойчук. Молочниця
У 1920-х роках буйно вихлюпнувся в архітектуру, у плакат, об'ємну рекламу, книжкову графіку, дизайн. Ужитковий конструктивізм, що блискуче виявився в Україні, живився у значній мірі лабораторними експериментами Єрмилова, розмаїттям знайдених ним пластичних форм Дві концепції конструктивізму конкурували поміж собою. Аскетична, репрезентована часописом «Нова генерація» (художник-дизайнер Петрицький) і «вегетативна», носієм якої був харківський журнал «Авангард», що його видавав поет і есеїст Поліщук (дизайн Єрмилова). Будівля Держпрому у Харкові. У Всесвітній архітектурній енциклопедії саме будівля Держпрому ілюструє статтю "Конструктивізм".
Наприкінці 1920-х років із згортанням непу і поверненням сваволі військового комунізму партапарат знов пропагує аскетизм . «Пождіть, пождіть, товариші, ще будем їсти й пити. Аби ви нам допомогли капіталістів бити»; «Любов тепер не тільки не потрібна пролетаріатові, а може, навіть шкідлива» писала тодішня преса.
Сталінський терор збив український авангард у польоті. Розстріляно бойчукістів, фізично покалічено їхні картини, а також картини художників, які «працювали під впливом ворогів народу». Страчено скульптури Архипенка, як «формалістично-емігрантські». Німецько-фашистський грабіж творів, затаврованих гітлерівцями як «культурбільшовизмус». І найм'якіше інквізиторське покарання — «бити карбованцем»: життя на горищах надголодь. У 1960-х роках Василь Дмитрович Єрмилов, що пристосував горище у «машину для житла», дуже зрадів, отримавши з українського музею скромну суму в 30 крб. Для порівняння — на аукціоні Сотбіс 1989 року конструктивістська композиція Єрмилова «Горки. 21. І. 1924» (дерево й тканина на піску, що вкривають дошку) представлена була ціною у 120 000 фунтів стерлінгів.
Така яскрава й сумна історія розвитку авангарду в Україні. Розповідь хочеться закінчити словами К. Малєвіча з його статті «Государственникам от искусства» «… к освобождению краски, к пространству и самоцели цвета: его супрематии. Возврат же к той форме, которая уже была в искусстве — возврат к вчерашнему дню. Писать или быть под влиянием художников вчерашнего дня — толочь в ступе один и тот же день. Новый день тот, в котором творчество отринет настолько, что потеряет точки сближения. Нужно напрячь всю волю, энергию, чтобы через пропасть прошедших культур вытащить новую форму. Коронуйте день новым сознанием, так как свет его больше и ярче солнца. Гениальность не в том, чтобы передать возможно правдивее эпизод и украсить картину. Наша гениальность — найти новые формы современного нам дня. Чтобы наше лицо было печатью нашего времени.»
Український авангард 1910—1930 рр. Київ. Мистецтво. 1996 ; Неизвестный русский авангард в музеях и частных собраниях. Москва. Советский художник. 1992; Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.; Історія української культури /за загал. ред. І.Крип'якевича. – К. : Либідь, 1994. ст. 571 ; Канішина Н.М. Український аванґард у європейській мистецькій революції ХХ століття // Науковий вісник ВДУ. Мистецтвознавство. – 1997. – № 11. – С. 18-23. – 0,5 друк. арк. ; Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.; Олександр Архипенко: Альбом. К., 1989; Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство, архитектура. Том 1 А-К Биографии ; Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство, архитектура. Том 2 Л-Я Биографии ;
