самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку .
Підприємницька діяльність в Україні регулюється Законом “Про підприємництво”, що введений в дію в 1991 році. Згідно з цим Законом підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Види підприємництва
Підприємництво називається виробничим, якщо сам підприємець безпосереднім образом, використовуючи як фактори знаряддя і предмети праці, робить продукцію, товари, послуги, роботи, інформацію, духовні цінності для подальшої реалізації (продажу) споживачам, покупцям, торговим організаціям. Виробниче підприємництво промислова і сільськогосподарська продукція виробничо-технічного призначення послуги зв'язку випуск книг, журналів, газет будівельні роботи перевезення вантажів і пасажирів
Принцип організації комерційного підприємництва дещо відрізняється від виробничого, так як підприємець виступає безпосередньо в ролі комерсанта, торговця, продаючи готові товари, придбані ним в інших осіб, споживачу (покупцю). Сфери комерційного підприємництва магазини ринки аукціони торгові доми біржі
Посередництвом називають підприємництво, у якому підприємець сам не робить і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що пов'язує гнізда в процесі товарного обміну, в товарно-грошових операціях. Посередник - це особа (юридична або фізична), що представляє інтереси виробника чи споживача, але самі такими не є. Посередники оптові постачальницько-збутові організації дистриб'ютори брокери комерційні банки дилери
Фінансове підприємництво - це особлива форма комерційного підприємництва, у якому як предмет купівлі-продажу виступають валютні цінності, національні гроші (російський рубль) і цінні папери (акції, облігації та ін), що продаються підприємцем покупцю чи надані йому в кредит. Суть фінансової підприємницької операції полягає в тому, що підприємець набуває основний чинник підприємництва у вигляді різних грошових засобів (грошей, іноземної валюти, цінних паперів) за певну грошову суму у володаря грошових коштів. Придбані грошові кошти продаються потім покупцям за плату, що перевищує грошову суму, витрачену спочатку на покупку цих грошових коштів, в результаті чого утворюється підприємницький прибуток.
Підприємництво в інформаційній сфері набуває останнім часом все більшого розвитку. У західних країнах інформаційний бізнес зародився наприкінці 60-х років, у 70-і сформувався як самостійна галузь, а у 80-і став одним з найбільш багатогалузевих комплексів зі своєю інфраструктурою. Тільки за чотири роки з (1986—1990 рр.) відбулося подвоєння обороту і світове споживання інформаційних технологій у 1990 р. досягло 2 трлн дол. За рівнем зайнятості у багатьох країнах, зокрема США, Японії, інформаційне виробництво перевищило матеріальне виробництво.
Світова практика показує, що перспективними для підприємницької діяльності в інформаційній сфері, крім програмних і технічних засобів, є: - оперативна інформація про загальну кон’юнктуру у вигляді біржових котирувань (оцінювання цінних паперів, курсів валют, кредитних ставок, економічна і демографічна інформація); - статистична інформація як основа об’єктивного статистичного аналізу та прогнозування довгострокових тенденцій; - комерційна інформація про учасників ринку, тобто про підприємства та їх продукцію; - ділові новини про події, що відбуваються на ринку.
У Законі «Про власність» зазначено, що власність в Україні виступає у формах приватної, колективної і державної власності. Власність Приватна Колективна Державна
Приватна власність – це майнові та немайнові особисті блага конкретної фізичної особи, якими вона володіє, користується та розпоряджається на свій розсуд, використовуючи їх для будь-яких цілей.
Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об’єднання майна громадян та юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами громадян державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій та громадян, інших цивільно-правових угод.
Державна власність – це майно необхідне для виконання державою своїх функцій. Державна власність є суспільною формою привласнення матеріальних благ в інтересах народу.
ВЕЛИКІ СЕРЕДНІ МАЛІ
Головною організаційно-правовою формою для великого підприємства є акціонерне товариство (АТ). Переваги великого (крупного) виробництва порівняно з дрібним: - технічні й технологічні переваги, зумовлені значно кращими фінансовими можливостями для використання досягнень НТП; - економія від масштабу виробництва, комбінування та зайнятості; - порівняно вища стійкість і стабільність (навіть в умовах скрутного фінансового становища великі підприємства, як правило, не ліквідуються, а тільки змінюють власника та структуру управління); - більші можливості використання кредиту; - переваги у сфері обігу (закупівля ресурсів оптом коштує дешевше), витрати на транспортування, зберігання та реалізацію великих партій товару нижчі в розрахунку на одиницю продукції.
Середні підприємства займають проміжне становище між малими і великими. їх значно менше, ніж дрібних, але більше, ніж великих. Вони спеціалізуються на обслуговуванні тих сегментів ринку, які невигідні чи через певні обставини не зайняті крупними або дрібними підприємствами. їхній асортимент не дуже різноманітний, але сталий, оскільки спеціалізовані ринки меншою мірою залежать від кон'юнктурних коливань. Двоїста роль середніх підприємств: -створюють конкурентне середовище для крупних підприємств; -е проміжною сходинкою до монополізації; - максимальна кількість саме середніх підприємств підпадає під процес поглинання; -самі середні підприємства прагнуть займати монопольне (шишолістичне) становище в певних сегментах ринку.
Малі підприємства законодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівників з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів економічної діяльності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує: - у промисловості та будівництві - 200 осіб; -в інших галузях виробничої сфери - 50
ОДНООСІБНЕ ПАРТНЕРСТВО КОРПОРАЦІЯ- це юридична особа, що створена суб'єктами господарювання з метою регулювання своєї діяльності.
ПРИБУТКОВІ-ТІ,ЩО ПРИНОСЯТЬ ДОХІД. НЕПРИБУТКОВІ- метою діяльності якої не є отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками цієї організації. Це можуть бути муніципалітети, суспільні лікарні, релігійні й інші організації, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку.
