Виконали : Група Р-31 Беренда Мар’яна, Пилипчак Юл ія Людина створена для щастя, як птах для польоту
Проблема щастя постійно фігурує в буденному спілкуванні людей. Актуальна вона у філософії, мистецтві. Деякі мислителі, насамперед евдемоністи, вважали її найголовнішою, а всі інші проблеми — похідними щодо неї. Вона насправді досить актуальна, оскільки уявлення про щастя, розуміння його сутності істотно впливають ( принаймні можуть впливати ) на життєдіяльність особистості.
" Одним щастям здається чеснота, іншим - розсудливість, третім - відома мудрість, а іншим все це разом або що-небудь одне в поєднанні із задоволенням або не без участі задоволення, є й такі, що включають в поняття щастя і зовнішній добробут " ( Арістотель ).
Перераховуючи різні думки людей щодо щастя, можна сказати, що для більшості щастя полягає в чомусь наочному і очевидному: в удачі, в задоволенні, в пошані, в багатстві і т.п. " Щастя, говоримо ми, - це те ж саме, що благополуччя і гарне життя ". (Аристотель)
Поняття " щастя ", як і будь-яке інше наукове поняття, є не об'єктом, а результатом пізнання. Етика досліджує не поняття " щастя ", а власне щастя, феномен щастя. Правда, вона не може обійти увагою ті напівпоняття-напівуявлення про щастя, якими послуговується буденна свідомість, що своєрідно осмислює цей феномен. Результатом такого дослідження і є чітко окреслене поняття " щастя ".
Ща́стя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. Стан чи якість бути щасливим; насолоджувальний досвід чи емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань; втіха, приємність; благословенність.
Старогрецьке слово " Eudaimonia " (= справжнє щастя ) складалося з двох слів - eu ( добро) і daimon ( божество), тобто дослівно означало, що доля людини знаходиться під заступництвом богів. У Римі слово " щастя " означало ім'я богині - Фортуна. Саме слово " Fortuna" мало ще два значення - удача і доля. Богиня зображувалася з рогом достатку, колесом і рульовим веслом. Тобто, вона уособлювала божественну милість, яка може бути дана тільки гідному. Тому сприйняття щастя як категорії в Римській імперії було чисто практичним. Це був добробут, можливість виконання бажань і т.д. Для нижчих верств суспільства часто щастя означало есктатичне єднання з богами, які можуть дарувати більш гідне життя. Пізніше подібне ставлення до щастя знайшло відображення у християнському вченні. Етимологія слова «Щастя»
Можна жити змістовним, творчим життям і не переживати такого інтенсивного почуття, яким є почуття щастя. Проте бути щасливим без нього не можна. Це свідчить про істотність суб'єктивного начала в щасті " Щастя, — на думку Дж. Локка, — у своєму повному обсязі є найвище задоволення, на яке ми здатні, а нещастя — найвище страждання.»
фізіологічні потреби голод, спрага, сон потреби безпеки потреби спілкування і любові потреба в повазі потреба самореалізації
Щаслива людина — це людина, яка задовольняє всі потреби. Оскільки найвищою є потреба самореалізації, можна припустити, що люди щасливі — це люди самореалізовані.
Щастя — стан найвищого внутрішнього вдоволення людини умовами свого буття, повнотою і осмисленістю життя, реалізацією свого людського призначення. Ілюзії вдоволення життям можна досягти й штучними засобами (алкоголем, наркотиками тощо ). Проте після цього неодмінно настає тяжкий стан ( похмілля, ломки тощо ) і прозріння, розуміння того, що ілюзія щастя принципово відрізняється від справжнього щастя. А щастя, за словами російського письменника Льва Толстого (1828—1910), є задоволенням без каяття.
Щасливими вважають людей здорових ("Здоровий жебрак, — як вважав німецький філософ Артур Шопенгауер, — щасливіший від хворого короля "); красивих (природа надала їм значний аванс); багатих, хоча б тому, що багатство забезпечує людині свободу дій закоханих, яким відповідають взаємністю (" Найвище щастя в житті — це впевненість у тому, що вас люблять, — писав Віктор Гюго (1802—1885), — люблять заради вас самих, точніше сказати — люблять всупереч вам"); тих, хто має близьких друзів ; тих, хто досягнув високого соціального статусу, хто максимально себе само- реалізував і заслужив повагу співвітчизників.
Зрозуміло, що одного здоров'я чи багатства замало для того, щоб бути щасливим, а володіти всіма благами майже неможливо. Без деяких із них людина може бути щасливою, без інших ( здоров'я, повноцінне спілкування, реалізація творчих потенцій ) — ні. Очевидно, ідеально щасливих людей не буває.
Щастю людини можуть загрожувати і природні катаклізми ( землетруси, вулкани, повені, інші лиха), а також несприятливі стани суспільства ( війни, нестабільність, беззаконня тощо ). Як зауважив французький письменник Жан Лабрюйєр (1645— 1696), " перед обличчям деяких нещасть якось соромно бути щасливим "
Здатність людини переживати почуття щастя і характер цього переживання залежать як від її світогляду ( ідеалів, розуміння смислу життя, призначення людини ), так і від багатьох інших суб'єктивних чинників (темпераменту, характеру, життєвого досвіду, здібностей, які вона може реалізувати ). Люди веселої вдачі інакше сприймають своє життя, ніж похмурі. Це стосується і вразливих і незворушних натур.
Справді, щасливою може бути людина, поведінка і життєдіяльність якої орієнтовані на вселюдські цінності. Неодмінною умовою щастя є і самореалізація особистості. Оскільки життєві плани людей істотно відрізняються, кожен прагне самореалізуватися у сфері своєї життєдіяльності, то щастя кожної людини індивідуально неповторне.
