Сахароза – це безбарвна кристалічна речовина, солодка на смак, добре розчиняється у воді. При нагріванні до 190–200 °С її кристали плавляться, утворюючи карамель. Сахароза є досить поширеним в природі дисахаридом. Вона зустрічається в багатьох фруктах, плодах і ягодах. Особливо великий зміст сахарози в цукровому буряці і цукровій тростині, які і використовуються для промислового виробництва харчового цукру.
Важлива хімічна властивість сахарози – здатність до гідролізу при нагріванні у кислому середовищі. При цьому з однієї молекули сахарози утворюється молекула глюкози і молекула фруктози : C12H22O11 + H2O → C6H12O6 + C6H12O6.
Сахарозу добувають з природної сировини – цукрового буряку, цукрової тростини. Спочатку цукровий буряк, наприклад, миють, коренеплоди подрібнюють. Потім цю масу обробляють гарячою водою. Як добре розчинна у воді сполука сахароза переходить у розчин. Розчин сахарози очищують, поступово обробляючи його вапняним молоком і вуглекислим газом. Далі розчин випарюють, сахароза кристалізується – утворюється цукровий пісок. Шляхом повторного розчинення і кристалізації утворюють цукор-рафінад.Сахароза не лише важливий продукт харчування — її похідні використовуються в техніці, наприклад як пластифікатори у виробництві пластмас. Вона застосовується також для виготовлення деяких ліків, мікстур для дітей, сиропів тощо.
Сахарозу використовують в основному в харчовій промисловості. Деякі сучасні умільці використовують цукор для виготовлення макетів історичних будинків, копій картин великих художників. Як пластифікатори у виробництві пластмас використовують похідні сахарози.
