Інфекційні захворювання та засоби їх профілактики Презентація учениці 9 класу Кохан Вікторії
Інфекційні хвороби – це група захворювань, що викликаються живими збудниками (вірусами, грибами, бактеріями,найпростішими,гельмінтами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених до здорових осіб і схильні до масового поширення. Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом : повітряно-крапельним, контактно-побутовим, фекально-оральним, парентеральним (через кров), ентеральним (з продуктами харчування), статевим.
Інкубаційний період : (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний, прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника Продромальний : з’являються ознаки інтоксикації – підвищення температури тіла, лихоманка, порушення з боку нервової системи (головний біль, запаморочення, важкість в голові, нудота і т. п.), загальна слабкість, почуття ломоти у всьому тілі і особливо в суглобах.
Період розпалу хвороби (у такий період інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях) Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т.п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби).
Для запобігання захворювань проводяться такі профілактичні заходи: * Проведення профілактичних щеплень; * Карантинні заходи (під карантином розуміється - комплекс заходів щодо припинення розповсюдження інфекції, включаючи ізоляцію раніше хворих,дезінфекцію місця проживання хворих, виявлення контакту інфекції з хворими та інші); * Вилучення джерела інфекції. Також дуже важливим фактором у запобіганні інфекційних захворювань є здоровий імунітет! Запоб ігання…
Імуніте́т — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами, тощо.
Вакцинація -форма профілактичних заходів,що забезпечує створення штучного імунітету. Вона проводиться проти однієї інфекції(моновакцинація) або 5-7(полівакцинанація). Даний захід імунопрофілактики реалізується за допомогою вакцин-лікарських препаратів,які містять ослаблені чи вбиті мікроорганізми,анатоксини(деактивовані токсини бактерій),або продукти хімічного розщеплення мікроорганізмів (так звані бактеріальні лізати).
Живі вакцини віспа бруцельоз туберкульоз туляремія Вбиті вакцини черевний тиф коклюш Хімічно - модифіковані черевний тиф паратиф А і В дизентерія та ін.шигельози холера Анатоксини дифтерія правець газова гангрена ботулізм
грип туберкульоз кір краснуха коклюш натуральна та вітряна віспа ангіна дифтерія скарлатина ГРВІ паротит, та інші
малярія чума СНІД енцефаліти вірусний гепатит B, C, D та інші
дизентерія ентероколіти холера вірусний гепатит А сальмонельоз гельмінтоз ботулізм черевний тиф та інші
Грип – це найбільш розповсюджене на земній кулі епідемічне захворювання, яке охоплює десятки мільйонів людей щорічно. Передається повітряно-крапельним шляхом (при одному чханні виділяється біля 85 млн. часток грипозних вірусів, які розповсюджуються від хворого на 3-4 м) Збудники захворювання на грип - віруси А, рідше В і С – дуже мінливі, поява нових штамів обумовлює періодичний розвиток епідемій та пандемій. Кожного року грип забирає мільйони людських життів: у рр. небезпечна пандемія викликала захворювання 1,5 млрд. чоловік, з яких більше 20 млн. померло у рр. захворіло біля 2 млрд. чоловік.
Досить частими ускладненнями можуть бути: пневмонія набряк легень отит гайморит нефрит міокардит менінгіт пригнічення психічної діяльності можуть виникати некротичні ділянки в печінці та нирках Вірус грипу небезпечний тим, що пошкоджує захисні механізми організму, викликає ускладнення, сприяє загостренню хронічних процесів.
Клінічні ознаки: лихоманка; підвищення температури до С; загальна інтоксикація; інтенсивний головний біль в лобній ділянці; біль в очах при їх рухах; сльозотеча; підвищена чутливість до світла; біль у мязах та мязова слабкість; запаморочення; пітливість; подразнення та біль у горлі; кашель; сухість у роті; погіршення нюху; відсутність апетиту; поганий сон; дратливість; можливі носові кровотечі, задишка, біль у серці, судоми. Хворий є заразним протягом перших 7 днів хвороби.
Лікування хворих грипом з типовим перебігом проводять у домашніх умовах, а хворих з тяжким станом – в стаціонарах. Незалежно від складності захворювання хворі повинні дотримуватися постільного режиму, а також бути ізольованими від оточуючих. Під час лікування хворого в першу чергу застосовують препарати, що діють на збудника (бажано приймати їх в перші 2 доби)
Кожен, хто занедужав, неодмінно має дотримуватися певного режиму, насамперед перебувати в ліжку. До прибуття лікаря потрібно якнайбільше пити гарячого чаю, бажано з лимоном, чаю з чорною смородиною, малиною, настоїв з квітів бузини, липи, лужні мінеральні води, молоко з медом. Якщо вчасно викликати лікаря і суворо дотримуватися призначеного ним режиму лікування, то одужання гарантоване в переважній більшості випадків без будь-яких ускладнень. Велике значення в лікуванні хворого мають симптоматичні засоби: лікувальне харчування і вітамінотерапія. Зокрема, вітамін С, що підвищує опірність організму, потрібно приймати в досить великих дозах (по 0,5 г 3 рази на день).
підвищення опірності організму (загартування, заняття фізкультурою та спортом, раціональне харчування, вживання у великій кількості овочів, фруктів, соків, багатих на вітаміни, прогулянки на свіжому повітрі, позитивні емоції); уникнення контактів з хворими; уникнення переохолоджень; обмеження розповсюдження інфекції за рахунок ізоляції хворих; проведення дезінфекції в приміщеннях; карантинні заходи; харчування вітамінізованою їжею (овочі, фрукти, ягоди тощо); перебування на свіжому повітрі.
Мікобактерії можуть вражати практично весь організм, але на 95% страждають легені. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом(повітряно-пиловим, контактно- побутовим, харчовим) Носієм мікобактерій є хвора людина
люди із зниженим імунітетом; діти; люди похилого віку; медичні працівники; люди, які палять, вживають алкоголь; мігранти; наркомани; ВІЛ-інфіковані; серед вязнів захворюваність в разів вища, ніж у людей на волі
наполягайте на тому, щоб усі Ваші близькі, з якими Ви контактували протягом останнього часу, пройшли обстеження та 2-місячний профілактичний курс лікування; намагайтеся вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивайте, виконуйте фізичні вправи, не паліть і не зловживайте алкоголем; докладіть зусиль, щоб Ваша їжа була поживною та містила багато вітамінів; регулярно провітрюйте своє житло, не допускайте накопичення пилу у приміщенні
вживання ліків, які призначає лікар; достатнє харчування; дотримання спеціального гігієнічного режиму (для хворих з відкритою формою туберкульозу); після завершення стаціонарного курсу лікування ретельно дотримуйтесь рекомендацій лікаря.
Джерелом збудника є хворий на дифтерію. Збудник передається переважно крапельним шляхом, який веде до розвитку дифтерії ротоглотки. Зрідка факторами передачі є забруднені руки, побутові речі, білизна. Оскільки проводиться планова імунізація дітей дошкільного віку, хворіють переважно дорослі (80%), які не щеплені проти дифтерії. Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.
Збудниками сальмонельозу є кишкові бактерії. Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних факторів довкілля. Вони можуть зберігати життєздатність: у воді до 3 місяців у кормах тварин - до 1,5 року у мясі та яйцях – до 7 місяців у заморожених продуктах – до 2 років Джерелом збудника є: свині, свійська водоплавна птиця, кури, Нерідко ними забруднюються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом.
Зараження відбувається елементарним, водним і побутовими шляхами. Механічно переносити сальмонели можуть мухи, таргани. У % випадів інфікування повязане зі споживанням забрудненої їжі. У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножується. Катарально-побутове зараження відзначається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку. Епідеміологічними особливостями сальмонельозу є раптовість, масовість захворювань і літня сезонність. Для розвитку хвороби необхідно, щоб в організм проникли живі сальмонели та їх токсини. Частина токсинів всмоктується в кров, спричиняючи інтоксикацію організму. Під впливом токсинів підвищується проникність слизової оболонки кишок, внаслідок чого в їх просвіт надходить велика кількість рідини і солей, які виводяться з організму під час блювання й проносу. Порушується водно-електролітний баланс і кислотно-лужна рівновага, розвивається зневоднення
В залежності від типу збудника (віруси A, B, C, D, E, G, TT, SEN) захворювання передається: через інфіковані воду, продукти харчування, предмети побуту ( гепатит А ); під час переливання крові, оперативних втручань ( гепатит В, С, D ); статевим шляхом ( гепатит В ).
Симптоми зниження апетиту нудота (блювота) відчуття важкості у правому підреберї потемніння сечі знебарвлення калу підвищення температури тіла пожовтіння склер очей
Профілактичні заходи: дотримання правил особистої гігієни, дотримання санітарних умов при приготуванні та зберіганні страв, суворе дотримання норм і правил водопостачання, знезараження стічних вод, недопущення до донорства осіб із «групи ризику» - людей, що хворіли гепатитом, алкоголіків, наркоманів та інших, профілактичні щеплення проти вірусного гепатиту (А і В)
Збудник - малярійний плазмодій (переноситься самкою малярійного комара) Клінічні ознаки: приступи гарячки, що виникають вранці (упродовж 1,5 год.)
Виникає після укусу чи ослизнення зараженою твариною. Джерелом збудника здебільшого є собаки, вовки, лисиці, коти, борсуки, куниці. Хвора на сказ людина, як правило, епідемічного значення не має. Збудник передається через слину зараженої тварини при укусах, ослизненні, через подряпини.
Після укусу твариною негайно видавити з рани якнайбільше крові, ретельно промити водою з господарським милом, обробити етиловим спиртом або розчином йоду, перекисом водню, накласти стерильну повязку. Звернутися до медичного закладу (травматологічного пункту чи в хірургічний кабінет.
