Зовнішній покрив організму людини утворює шкіра. Похідними шкіри є сальні, потові і грудні залози, волосся ті нігті. Шкіра захищає тканини внутрішнього середовища від ушкоджу вальної дії механічних, хімічних, термічних чинників, ультрафіолетових променів, вона непроникна для мікроорганізмів. Шкіра бере участь в обміні води та електролітів, газо- і теплообміні. Вона є місцем синтезу і депонування вітаміну D, служить депо крові, виконує екскреторну функцію. Шкіра є суцільним рецепторним полем, де зосереджені тактильні, температурні та больові рецептори.
Шкіра побудована з епідермісу, дерми та гіподерми. В епідермісі товстої шкіри є п ’ ять добре виражених шарів: базальний, остистий (шипуватий), зернистий, блискучий та роговий.
Базальний шар утворений розміщеними на базальній мембрані епітеліальними клітинами – базальними кератиноцитами, серед яких зустрічаються пігментні клітини ( меланоцити ), епідермальні дендритні клітини ( клітини Лангерганса ), а також клітини Меркеля. Базальні кератиноцити мають циліндричну або овальну форму, базофільну цитоплазму і округле ядро. Цитоплазма містить значну кількість тонофібрил і кератинових філаментів.
Меланоцити – клітини з відростками, які розгалужуються у напрямку поверхневих шарів епідермісу. Співвідношення кількості кератиноцитів і меланоцитів у базальному шарі епідермісу становить 10:1. Меланоцити нагромаджують меланін у вигляді оточених біомембраною овальних гранул довжиною 0,5 мкм – меланосом, які є похідними ендоплазматичної сітки і комплексу Гольджі. Меланін здатний поглинати ультрафіолетове випромінювання, чим захищає тканини організму від його ушкоджу вальної дії.
Клітини Лангерганса є різновидом макрофагів. Крім епідермісу вони спостерігаються також у складі слизових оболонок рота, ануса, піхви, сечових шляхів, бронхів та рогівки ока. У шкіру мігрують з кісткового мозку. Ці клітини утворюють розгалужені цитоплазматичні відростки – так звані дендрити, у цитоплазмі містять значну кількість лізосом, а також фагоцитовані гранули меланіну. Вони можуть захоплювати антигени і передавати їх Т-гелперам, а також здатні індукувати проліферацію Т-лімфоцитів.
Остистий (шипуватий) шар епідермісу утворений п’ятьма-десятьма рядами епітеліальних клітин характерною «крилатої» форми, які накладаються одна на одну з утворенням щільного епітеліального пласта. У цитоплазмі клітин остистого шару міститься значна кількість тонофібрил, за участю яких між клітинами формуються численні десмосомні контакти. Клітини базального та нижніх рядів остистого шару утворюють росткову зону епідермісу (зону Мальпігі ). Остання містить малодиференційовані стовбурові клітини, які протягом усього життя організму зберігають здатність до проліферації.
Зернистий шар утворений трьома-чотирма рядами клітин. На рівні зернистого шарув епідермоцитах починає синтезуватися білок філагрин, який має здатність склеювати кератинові міофіламенти. Блискучий шар утворений 3-4 рядами плоских клітин, які у цитоплазмі нагромаджують білок білок елеїдин. Вважають, що елеїдин є подальшою стадією перетворення кератогіаліну. За рахунок високого вмісту елеїдину клітини блискучого шару під світловим мікроскопом сприймаються, як суцільна оксифільнозабарвлена смужка, в якій неможливо розрізнити тіла окремих клітин та їхні ядра.
Роговий шар побудований з десятків рядів зроговілих клітин, які у напрямку до поверхні епідермісу поступово відмирають і перетворюються на зроговіли лусочки. Поверхневій роговий шар епідермісу внаслідок високого вмісту кератину та інволюкрину непроникний для води, стійкий до дії хімічних, електричних та термічних чинників. Між клітинами зернистого і нижніх рядів рогового шару існує також своєрідний ліпідний бар’єр, який утворюється у результаті викидання кератиноцитами в міжклітинний простір ламелярних тілець.
У складі дерми – сполучнотканинної основи шкіри – розрізняють два шари: поверхневий сосочковий і глибокий сітчастий. Сосочковий шар дерми утворений пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка у вигляді сосочків неправильної конусоподібної форми вростає в епідерміс. У сосочковому шарі проходить багато судин мікроциркуляторного русла, за рахунок яких здійснюється кровопостачання клітин епідермісу. У сполучній тканині сосочкового шару локалізовані пучки гладких міозитів, скорочення яких може спричинити спазм судин і зменшення тепловіддачі.
Сітчастий шар дерми утворений щільною волокнистою неоформленою сполучною тканиною. Товсті різнонаправлені пучки колагенових волокон у його складі забезпечують міцність шкіри на її тісний зв’язок з підшкірною жировою клітковиною. У сітчастому шарі дерми розміщені корені волосся, а також залози шкіри: ближче до сосочкового шару – сальні, ближче до підшкірної жирової клітковини – потові залози. Гіподерма підшкірна жирова клітковина – утворена скупченням адипоцитів, які вростають у сітчастий шар дерми. Гіподерма відіграє роль амортизатора під час дії на шкіру механічних чинників, а також зумовлює деяку рухомімість шкіри, відносно тканин, що лежать глибше.
Залози шкіри поділяються на сальні та потові. Особливим різновидом останніх є грудні залози.
Потові залози – прості трубчасті нерозгалудженні. Секрет – піт – на 98% утворений водою, 2% становлять мінеральні солі та екскреторні органічні речовини. Функція потових залоз – участь у водно-сольовому обміні, екскреція метаболічних шлаків, забеспечення терморегуляції організму.
У складі залози розрізняють кінцевий секреторний відділ і вивідну протоку. Секреторні клітини потових залоз – судорифероцити – поділяють на два різновиди світлі і темні.
критерій залоза мерокринові апокринові топографія Сітчастий шар Границя сосочкового та сітчастого шарів хід вивідних проток Довгі, закручені Короткі, прямі місце знаходження вивідної протоки в любомі місці поверхні шкіри В волосяній воронці над місцем впадання сальної протоки кількість і локалізація Зустрічаються по всій шкірі Зустрічаються в паховій діляньці, навколо анального отвору, в шкірі лобової ділянки, під пахвами.
Сальні залози – прості адьвеолярні розгалудженні залози з голокриновим типом секреції. Секрет – шкірне сало – змащує поверхню шкіри та волосся. Функція – запобігає мацерації шкіри водою та вологою повітря, ураженню мікроорганізмами, надає еластичності шкірі та волоссю, пом'якшує їх.
У складі сальной залози розрізняють кінцевий секреторний відділ і вивідну протоку. Кінцевий відділ сальної залози являє собою мішечок що складається оточених базальною мембраною клітин-себоцитівдвох різновидів. Зовнішній шар – гермінтативний шар себоцитів (здатні до проліферації), ближче до центральної зони розміщені великі полігонанальної форми клітини які синтезують ліпіди.
Грудні залози – складні альвеолярні розгалуженні залози, які є видозміненими у процесі еволюції потовими залозами. Секрет – молоко – суспензія ліпідів у водному розчині білків, вуглеводів та мінеральних солей. Альвеоли побудовані з клітин кубічної форми – лактоцитів, що виділяють секрет за апокриновим типом.
Волосся – похідний елемент шкіри, який у людини видіграє переважно косметичну роль, а у тварин функцію захисту та терморегуляції. виділяють : довгі (голова, вуса, борода, пахвові западини, зовнішні статеві органи ), щетинистий (брови, вії, зовнішній слуховий прохід, переддень носової порожнини ), Пушкова ( шкірні покриви тіла )
Стержень знаходиться над поверхнею шкіри. Корінь залягає в товщі шкіри
Стрижень Мозкова речови представлена клітинами полігональної форми у цитоплазмі яких розміщені гранули трихогіалану, меланіну, пухірці газу. Кіркова речовина утворена зроговілими лусочками в яких містяться твердий кератин Кутикула – це зроговілі лусочки які нашаровуються одна на одну на зразок черепиці даху.
Корінь включає в себе волосяний фолікул і волосяну сумку. I. Волосяний фолікул : 1. Зовнішня коренева піхва - продовження епідермісу ; в глибині фолікула воно більш тонке, тому що не містить поверхневі шари епідермісу, а на дні складається тільки з зачаткового шару. 2. Внутрішня коренева піхва тягнеться від волосяної цибулини до проток сальних залоз, в ньому розрізняють 3 шари : - Внутрішній - кутикула ( ороговілі клітини ), - Середній - шар Гекслі ( внутрішній епітеліальний шар, складається з одного - двох рядів епітеліоцитів, що містять гранули тріхогіаліна ), - Зовнішній - шар Генле (один ряд блідих плоских епітеліоцитів ).
Волосяна цибулина - потовщене основа кореня волоса, де кореневі піхви об'єднуються, формуючи матрицю волосини - місце проліферації клітин. Ділянка фолікула, де відбувається перетворення клітин у твердий кератин, називається кератогенной зоною. Серед епітеліальних клітин волосяної цибулини містяться меланоцити. 4. Волосяний сосочок - ділянка пухкої волокнистої сполучної тканини, що вдається знизу в волосяну цибулину і містить багато капілярів. II. Волосяна сумка - щільна неоформлене сполучна тканина, що оточує волосяний фолікул. В її товщу вплітається проксимальний кінець м'язя, що піднімає волосся.
Нігтьова пластинка - щільно розташовані рогові лусочки, що містять твердий кератин. Гіпоніхій або піднігтьового платівка - роговий шар епітелію, розташований під вільним краєм нігтьової пластинки. Нігтьове ложе обмежують проксимальні і бічні нігтьові валики, які з надннігтьовою пластинкою виконані роговим шаром епідермісу. Корінь нігтя - задня частина нігтьової пластинки між епітелієм задній частині нігтьового ложа і епітелієм проксимального нігтьового валика. Луночку нігтя - світлий ділянку кореня, який виступає з- під проксимального нігтьового валика. Нігтьова матриця - місце зростання нігтя, ділянка епітелію заднього нігтьового ложа.
