Звільнення Правобережжя та Південної України.
ПЛАН Звільнення Правобережжя та Південної Україн Перемога під Корсунь-Шевченківським Нікопольсько-Криворізька наступальна операція План Дніпровсько-Карпатської наступальної операції Визволення України в 1943-1944 pp. Висновок.
Звільнення Правобережжя та Південної Україн Внаслідок форсування Дніпра склалися сприятливі умови для визволення Правобережжя. У грудні 1943 р. розпочався загальний наступ радянських військ у Правобережній Україні на 1400-кілометровій смузі від Полісся до Чорного моря, в якому взяли участь 1-й Білоруський та 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти. За 1944 р. на теренах України радянські війська здійснили 35 військових операцій. 24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р. Житомирсько-Бердичівська наступальна операція, внаслідок якої війська 1-го Українського фронту генерала М. Ватутіна майже повністю очистили від німецьких військ Житомирську, частково Київську, Вінницьку і Рівненську області. Німці втратили 72 тис. солдатів і офіцерів.
Перемога під Корсунь-Шевченківським 24 січня — 17 лютого 1944 р. Перемога під Корсунь-Шевченківським внасл ідок наступальної операції, проведеної військами 1-го і 2-го Українських фронтів, було оточено й знищено німецьке угруповання (10 гітлерівських дивізій, які опинилися в «котлі»). Гітлерівське командування втратило 73 тис. солдатів і офіцерів, з них 18,2 тис. потрапили в полон. Перемогу під Корсунем-Шевченківським народ назвав «Сталінградом на Дніпрі». Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією праве крило першого Українського фронту провело Рівненсько-Луцьку операцію. Було визволено 200 населених пунктів, у полон захоплено 2 тис. солдатів і офіцерів противника.
Нікопольсько-Криворізька наступальна операція 30 січня — 29 лютого 1944 р. Нікопольсько-Криворізька наступальна операція, що була проведена силами третього і четвертого Українських фронтів. Було розгромлено 12 дивізій противника, серед них три танкових і одну моторизовану. Ліквідація нікопольського плацдарму позбавила німецьке командування останньої надії на утримання Криму.
план Дніпровсько-Карпатської наступальної операції Наприкінці 1943 р. радянське командування розробило план Дніпровсько-Карпатської наступальної операції, яка тривала до 6 травня 1944 р. і складалася з 10 послідовно проведених тактичних операцій. Нанесення серії ударів покладалося на війська чотирьох Українських фронтів. Найбільше значення мала Корсунь- Шевченківська операція, яка проводилася з 24 січня до 17 лютого 1944 р. Ударні сили 1-го та 2-го Українських фронтів оточили 80-тисячне угруповання вермахту. Йому на порятунок гітлерівці кинули бронетанкове з’єднання, яке допомогло частині оточених військ ворога вирватися з кільця. Зрештою, 55 тис. німецьких солдатів і офіцерів було вбито та поранено, понад 18 тис. узято в полон. Унаслідок Корсунь-Шевченківської операції 2 лютого 1944 р. звільнено Луцьк і Рівне. У ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції в березні 1944 р. силами 1-го Українського фронту були звільнені міста Вінниця, Проскурів (нині Хмельницький), Чернівці.
Бійці 1-го Українського фронту форсують р. Тетерів. Житомирщина. 1944 Бій за звільнення м. Севастополя. 1944 р.
Визволення України в 1943-1944 pp. Визволення України в 1943-1944 pp. було надзвичайно кровопролитним. Як і в попередні роки, багатомільйонна радянська армія страждала від нестачі найнеобхіднішого. Боєзапас на одну гвинтівку найчастіше становив 5-7 патронів. Кожний третій боєць не мав повного комплекту зимового одягу. Навіть узимку спали під відкритим небом, через що кожний четвертий солдат був обморожений чи хворий. Тили відставали від частин, які вели бойові дії. Тому добовим раціоном солдатів, у кращому разі, був один казанок холодної пшоняної каші на двох. З метою підвищення бойового духу червоноармійців постійно тероризував СМЕРШ1. За вироками трибуналів зі складу українських фронтів щомісяця, у середньому, вибував цілий полк. Засуджених відправляли до штрафних батальйонів, до ГУЛАГу, розстрілювали.
Проблему поновлення боєздатності військ вирішували силами польових військкоматів, які діяли в складі частин, що вели наступ. Вони мобілізовували до армійських лав усіх здатних тримати зброю, у тому числі 16-17-річних юнаків. Таких підлітків у ході визволення України було мобілізовано майже 250 тисяч. Навіть без складання присяга, зовсім не навчених, не обмундированих, погано озброєних, їх кидали в бій «спокутувати кров’ю перебування в окупації», посилаючи воювати без прикриття з повітря, артилерійського чи мінометного супроводу або танкової підтримки. Майже всі вони загинули в перших же атаках.
висновок
