Тема. Середовище існування та його чинники. Мета. Розширити і поглибити знання про середовища існування рослин та їхні чинники. Середовище існування та його чинники.
План 1. Характеристика наземно- повітряного середовища. 2. Водне середовище існування і його чинники. 3. Ґрунт. 4. Організм як середовище існування.
Ґрунт Пригадайте з природознавства 5-го класу, що таке ґрунт. Які пристосування мають тварини для життя в ґрунті ? Ґрунт - це верхній родючий шар літосфери ( твердої оболонки Землі ), утворений внаслідок життєдіяльності різних організмів. Ґрунт — це система порожнин, розміри яких залежать від діаметра механічних часток, що його складають. Ці порожнини заповнені водою або повітрям. Завдяки наявності вологи у гранті умови існування в ньому дрібних організмів наближаються до умов існування у водоймах. Вологість у нього завжди вища, ніж повітря, і тому різноманітні організми можуть легше переживати там посушливий період. Іншою характерною рисою ґрунту як середовища існування є по¬рівняно невелика амплітуда добових і річних коливань температур (на глибинах понад 2 м сезонні коливання температури майже не відчуваються ). Це дає можливість наземним організмам мігрувати в товщу грунту і там переживати в активному чи неактивному стані період низьких або підвищених температур. У ґрунті є значні запаси органічних речовин, що створює кормову базу для різноманітних організмів. Більшість мешканців ґрунту потребує підвищеної вологості, що пов'язано із характером живлення або особливостями будови їхніх покривів. Різноманітність умов існування зумовлює багатий видовий склад мешканців ґрунту. В ґрунті розміщені кореневі системи, ризоїди, видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх шарах ґрунту мешкають водорості ( зелені, жовто-зелені, діатомові ), гриби, лишайники, ціанобактерії.
Організм як середовище існування Назвіть організми, що мають організмові середовища життя. Який тип живлення характерний для більшості організмів ? Організм як середовище існування за своїми властивостями істотно відрізняється від інших. Так, якщо на організми, які живуть на поверхні інших істот, впливають різні чинники довкілля, то на ті, що мешкають усередині організму хазяїна, ці чинники діють лише опосередковано, В ролі хазяїв можуть бути будь- які організми — від бактерій до квіткових рослин і ссавців. Прикладами бактерій-паразитів є велика кількість хвороботворних бактерій. Рослини-паразити і напівпаразити - це омела, повитиця.
Тема: покритонасінні
Тюльпан Тюльпа́н - рід багаторічних цибулинних трав'янистих рослин родини лілійних. Відомо понад 140 видів, поширених у Європі та Азії; в Україні близько 10. Ростуть у степах на вапнякових і крейдяних відслоненнях, на сухих кам'янистих схилах. За ритмом сезонного розвитку тюльпани відносяться до весняних ефемероїдам. Їх зростання і розвиток триває 80-120 днів : з початку квітня і до кінця червня, коли засихає наземна частина.
Троянда Троянда - інша назва «Ружа» — рід і культурна форма рослин роду роза родини трояндових ( дикорослі — див. Шипшина ), кущі до 2 метрів заввишки. Дикі рослини зростають, в основному, у помірному кліматі. Всього налічується близько 300–400 видів дикої троянди. Рослини зазвичай мають форму куща або ліани.
Тема: гриби
Білий гриб Білий гриб ( місцеві назви — гриб справжній, дубрівник, губи) — гриб родини болетових — Boletaceae. Шапка 3-20 см (до 50 см) у діаметрі, напівсферична опукло-розпростерта, сірувато -, рудувато - або червонувато-коричнювата чи кольору горіха, тонкозморшкувата ( під дубами — кольору горіха, під соснами — пурпурово- коричнювата ) Шкірка не знімається. Пори світло-сіруваті, згодом жовтувато - або зеленувато-оливкуваті, оливкувато-коричнюваті. Спори видовжено-веретеноподібні, жовтувато-оливкуваті, 15-18 х 4-5/7 мкм. Ніжка 4-15(20) х 2-5(6) см, брудно-біла, сірувато, коричнювата, тонкозморшкувата, у верхній частині з тонкою білою сіткою. М'якуш щільний, білий, при розрізуванні не змінюється, з приємним запахом і смаком.
Польський гриб Шапка 4-10 (12-15) см у діаметрі, товстом'ясиста, напівсферична згодом опукло-розпростерта, темно-коричнева, різних відтінків, гола, суха, у вологу погоду трохи клейкувата. Шкірка не знімається. Пори кутасті, білуваті, з часом жовтуваті, зеленувато - або оливкувато-жовті, від дотику стають синювато зеленуватими, згодом коричнюватими. Спори 12-16 Х 4,5-6 мкм. Ніжка 4-10(12) Х 1-3(4) см, кольору шапки або світліша, гола чи волокниста, іноді тонко луската, від дотику синіє. М'якуш білий або жовтуватий, під шкіркою темніший, при розрізуванні на повітрі трохи синів, приємний на смак і запах.
Мухомор Шапка 5-12 см у діаметрі, напівсферична, згодом опукло - або плоскорозпростерта, з тонким рубчастим краєм, цегляно-червона різних відтінків, жовто-червона, червона -оранжева, з численними білими пластівцями, які після дощу іноді зникають. Спорова маса біла. Спори 9-11 Х 6-8 мкм, широкоовальні. Ніжка 5-13(18) × 1-3(4) см, циліндрична, з великою бульбою, щільна, пізніше з порожниною, гола з широким білим кільцем, з прирослою у вигляді концентричних, бородавчастолускатих смуг піхвою.
Тема: дерева
Каштан Каштан - рід рослин з родина букових. Дерева або чагарники з простим зубчатим листям. Квіти одностатеві : чоловічі зібрані стоячими сережками, жіночі — сидять по 3 при підстави чоловічих сережок або окремо і одягнені загальним блюдцем або покривалом, яке під кінець усаджене колючками або жорсткими бородавками і, розкриваючись неправильно або правильно, на 4 створи, випускає плоди.
Береза Березові бруньки й листки використовують як сечогінний і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, а зовні — при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо — при простуді, хворобах і спазмах шлунка, при туберкульозі, гастриті, гострих і хронічних екземах. Бруньки берези містять ефірні олії, сапонін, глюкозу, смолу, бетулоретинову кислоту, а листки — антоціани, кумарини, флаваноли, сапоніни, ефірну олію, смолу, каротин, вітамін С.
Акація В сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах вони представлені великими деревами, які в міру просування до пустель змінюються невеликими деревами з розгалуженим стовбуром і рідкою кроною, а ближче до пустель — колючими чагарниками. Багато низькорослих багатоствольних видів акації мають парасолькоподібну крону, що підвищує їх стійкість до вітрів. Розкидані поодиноко над високою травою, вони створюють своєрідний ландшафт савани Африки. У багатьох американських видів прилистки перетворилися у великі колючки, в яких поселяються мурахи, які харчуються нектаром, що міститься в нектарниках на листових черешках, і виділеннями на листках. Можливо, мурахи оберігають дерева акації від комах- шкідників. Ростуть акації швидко.
Тема: бактерії
Бактерії Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел. Вони звичайно мають клітинні стінки, як рослинні та грибні клітини, але бактеріальні клітинні стінки звичайно зіткані з пептидогліканів. Більшість з них дуже малі, звичайно тільки 0,5—5,0 μ м у своєму найбільшому розмірі
Внутрішня структура Структура і вміст типових грам-позитивних бактеріальних клітин Внутрішня частина бактерії — цитоплазма — охоплюється одною або двома мембранами, що відділяють її від зовнішнього середовища. Внутрішня з цих мембран називається цитоплазматичною мембраною. У випадку двох мембран, друга мембрана називається зовнішньою, а простір між мембранами — периплазмою. Гомогенна фракція цитоплазми, що містить набір розчинних РНК, білків, продуктів і субстратів метаболічних реакцій, називається цитозолем або гіалоплазмою. Інша частина цитоплазми представлена різними структурними елементами, що включають хромосому, рибосоми, цитоскелет та інші, характерні для окремих видів, немембранні структури, наприклад, газові везикули. Деякі бактерії формують внутрішньоклітинні гранули для зберігання живильних речовин, таких як глікоген, поліфосфат, сірка або полігідроксиалканоати, що дають бактеріям можливість зберігати ці речовини для подальшого використання.
Походження Предки сучасних бактерій були одноклітинними мікроорганізмами, які були одними з перших форм життя, що розвинулися на Землі біля 4 млрд. років тому. Протягом близько 3 млрд. років всі організми були мікроскопічними і бактерії та археї були домінуючими формами життя. Хоча й існують бактеріальні скам'янілості, наприклад, строматоліти, відсутність у них відмітної морфології перешкоджає їх використанню для отримання даних щодо минулої історії бактеріальної еволюції або датування часу походження специфічних видів бактерій. Проте, генетичні послідовності (у так званій молекулярній філогенетиці ) можуть використовуватися для відновлення бактеріального філогенезу, і їх дані вказують, що бактерії першими відхилилися від лінії архей/ еукаріотів. Останній загальних предок бактерій та архей був ймовірно термофілом, що жив 2,5—3,2 млрд. років тому, хоча можливо, що через високий рівень горизонтального переносу генів у той період слід говорити не про одного загального предка, а про популяцію.
Тема:водорості
Зелені водорості Зелені водорості — парафілетична група Зелених рослин, що, як і інші водорості, переважно живуть в водних навколишніх середовищах. Існують дві головні лінії походження зелених рослин. Одна ( Chlorophyta ) складається з більшості організмів, класично відомих як « зелені водорості » — представлена здебільш мікроскопічними прісноводими формами і великими морськими водоростями. Інша лінія походження, окрім сухопутних рослин, містить декілька груп « зелених морських водоростей », які ближчі до сухопутних рослин.
Бурі водорості Бурі водорості ( Phaeophyceae ) — велика група переважно морських водоростей. Представники групи грають важливу роль в морських екосистемах як джерело їжі та укриття для багатьох мешканців моря. Деякі види використовуються людиною в їжу.До цих представників можна віднести і ламінарію. Усього налічують близько 2000 видів бурих водоростей. Розмножуються бурі водорості нестатево (спорами), вегетативно( ділянками слані ) та статевим способом. Ці рослини мають найскладнішу будову з усіх водоростей. У клітинах відкладається не крохмаль, як у зелених, а інший вуглевод - ламінарин.
Червоні водорості Червоні водорості ( Rhodophyta ) — жителі теплих морів, а також частково області помірного клімату ( узбережжя Чорного моря), одна з найстаріших та найбільших груп водоростей, що містить 5-6 тис. видів, переважно багатоклітинних, океанських організмів, лише близько 200 видів населяє прісні водойми та ґрунти. За деякими джерелами містить навіть до 10 тис. в идів. Це найбільша група природної рослинності.
Робота була виконана на тему: середовище існування та його чинники. Учнями 7-А класу: Лисенко Наталією, Василенко Владиславом і Цомкало Анастасією.
