Полякова Ганна 10-А
Гіппократ
Теофраст (372-287 до н. Е.) вивчав рослини. Їм описано понад 500 видів рослин. Він пояснив будову і розмноження багатьох рослин, ввів у вжиток багато ботанічних термінів. Його вважають засновником ботаніки. Гай Пліній Старший (23-79) зібрав відомі на той час відомості про живі організми і написав 37 томів енциклопедії «Естественная история». Майже до середньовіччя ця енциклопедія була головним джерелом знань про природу. Клавдій Гален у своїх наукових дослідженнях широко використовував розтин ссавців. Він першим зробив порівняльно-анатомічний опис людини і мавпи. Вивчав центральну і периферичну нервову систему. Історики вважають його останнім великим біологом древніх часів.
Енциклопедія Гая Плінія, видання 1669р. Клавдій Гален
В середні століття пануючою ідеологією була релігія. Подібно до інших наук, біологія в цей період ще не виділилася в самостійну область і існувала в загальному руслі релігійно-філософських поглядів. І хоча накопичення знань про живі організми тривали, про біологію як науку в той період можна говорити лише умовно. Епоха Відродження є перехідною від культури середніх століть до культури нового часу. Корінні соціально-економічні перетворення того часу супроводжувалися новими відкриттями в науці. Найвідоміший учений цієї епохи Леонардо да Вінчі (1452 - 1519) вніс певний внесок і в розвиток біологіі. Він вивчав політ птахів, описав багато рослин, способи сполуки кісток у суглобах, діяльність серця та зорову функцію ока, схожість кісток людини і тварин. У другій половині XV ст. природно-наукові знання починають швидко розвиватися. Цьому сприяли географічні відкриття, що дозволили істотно розширити відомості про тварин і рослини. Швидке накопичення наукових знань про живі організми вело до поділу біології на окремі наукі. В XVI-XVII ст. стали стрімко розвиватися ботаніка і зоологія. Винахід мікроскопа (початок XVII ст.) дозволив вивчати мікроскопічну будову рослин і тварин. Були відкриті невидимі для неозброєного ока мікроскопічно малі живі організми - бактерії та найпростіші.
Великий внесок у розвиток біології вніс Карл Лінней, що запропонував систему класифікації тварин і рослин. Карл Бер (1792-1876) у своїх роботах сформулював основні положення теорії гомологічних органів і закону зародкової схожості, що заклали наукові основи ембріології. У 1808 р. в роботі «Філософія зоології» Жан Батіст Ламарк порушив питання про причини і механізми еволюційних перетворень і виклав першу по часу теорію еволюціі. Велику роль у розвитку біології зіграла клітинна теорія, яка науково довела єдність живого світу і стала однією з передумов виникнення теорії еволюції Чарльза Дарвіна. На основі численних спостережень Ч. Дарвін опублікував в 1859 р. свою основну працю «Про походження видів шляхом природного добору», в якому сформулював основні положення теорії еволюції, запропонував механізми еволюції та шляхи еволюційних перетворень організмов. Давайте проаналізуємо сучасне відео про теорі Еволюції.
Авторами клітинної теорії вважають зоолога Теодора Шванна (1818-1882) і ботаніка Маттіаса Якоба Шлейдена (1804-1881). У XIX ст. завдяки роботам Луї Пастера (1822-1895), Роберта Коха (1843-1910), І. І. Мечникова в якості самостійна науки оформилася мікробіологія. К кінцю XIX ст. як окремі науки виділилися паразитологія та екологія. XX століття почався з передового відкриття законів Грегора Менделя, що ознаменувало собою початок розвитку генетики як науки. В середині XIX ст. були закладені підвалини науки про закономірності спадковості й мінливості організмів - генетики. Датою її народження вважають 1900 рік, коли три вчені, які робили досліди з гібридизації рослин. Нині генетика стрімко розвивається і посідає одне з центральних місць у біології. В 40-50-ті роки XX ст. в біології стали широко використовуватися ідеї та методи фізики, хімії, математики, кібернетики та інших наук, а в якості об'єктів дослідження - мікроорганізми. В результаті виникли і стали бурхливо розвиватися як самостійна науки біофізика, біохімія, молекулярна біологія, радіаційна біологія, біоніка та ін.
Важливий внесок у розвиток біології належить українським ученим. Зокрема, дослідження Олександра Онуфрійовича Ковалевського та Івана Івановича Шмальгаузена відіграли важливу роль у розвитку порівняльної анатомії тварин, філогенії та еволюційних поглядів. Ілля Ілліч Мечников відкрив явище фагоцитозу і розвинув теорію клітинного імунітету, за що йому було присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини в 1908 р. Він запропонував гіпотезу походження багатоклітинних тварин. О.О. Ковалевського та І.І. Мечникова, яких справедливо вважають засновниками еволюційної ембріології. Всесвітню славу українській ботанічній школі приніс Сергій Гаврилович Навашин, який 1898 року відкрив процес подвійного запліднення у квіткових рослин. Важко уявити сучасний розвиток екології без праць Володимира Івановича Вернадського. Він створив учення про біосферу - єдину глобальну екосистему планети Земля, а також ноосферу - новий стан біосфери, спричинений розумовою діяльністю людини. Ідеї В.І. Вернадського випередили свій час. Лише тепер його прогнози про ноосферу розглядають як своєрідну програму, покликану забезпечити гармонійне співіснування людини та навколишнього природного середовища, яке спирається на екологізацію всіх сфер діяльності людини: промисловості, транспорту, тваринництва та рільництва. В.І. Вернадський започаткував нову науку - біогеохімію, що вивчає біохімічну діяльність живих організмів з перетворення геологічних оболонок нашої планети. Великі досягнення в українській ботанічній науці належать Фоміну О.В., Холодному М.Г., Гришку М.М.(1901-1964), зоологічній - Кесслеру К.Ф.(1815-1881), Караваєву В.О.(1864-1939), Топачевському В.О.(1930-2004), біохімії – Палладіну О.В., Кучеренку М.Є.(1938-2008), гідробіології – Топачевському О.В.(1897-1975), радіобіології - Гродзинському Д.М., генетиці – Гершензону С.М., мікробіології – Заболотному Д.К. та Холодному М.Г., фізіології людини і тварин – Богомольцю О.О., Чаговцю В.Ю.(1873-1941), Костюку П.Г., паразитології – Маркевичу О.П.(1905-1999) та багатьом іншим.
