1. Вступ. 2. Мета 3. Актуальність. 4. Політичній режим Єгипту. 5. Висновок. 6. Список використаної літератури.
Єгипет - офіційна назва Ара́бська Респу́бліка Єги́пет — держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході — Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні — з Суданом, на північному сході — з Ізраїлем. За формою правління Єгипет — президентська республіка з деякими елементами парламентаризму Прапор Єгипту Герб Єгипту
Політичний режим - полудемократичний, поєднує авторитарні тенденції з ліберальними началами. Проголошена та певною мірою реалізується свобода преси партійної, політичної діяльності. Законодавча влада належить однопалатному парламенту Народному зібранню, що складається з 454 членів, з яких 444 обираються на загальних виборах на строком 5 років, а 10 - призначаються Президентом. Відповідно до Законом про Народний зборах 1972 (з наступними змінами) не менш половини обираються депутатів повинні бути робітниками і селянами.
При президенті Ас -Сісі почалося будівництво амбітних проектів. Таких, як нова столиця країни, дублер Суецького каналу, масштабне будівництво житла. Будівництво нового каналу стане альтернативою існуючим Суецькому каналу. Проект коштуватиме єгипетської скарбниці 4 млрд доларів США. Нова водна артерія розташується паралельно Суецькому каналу, її протяжність буде вдвічі менше. За амбітному задумом експертів і розробників, новий проект перетворить Єгипту в один з найбільших промислових центрів у світі і зробить його центром світової економіки. Будівництво нової столиці, яка вже прозвана другим Дубаєм - міста, який не тільки зможе позмагатися з самим шикарним бізнес-центром ОАЕ і світу, а й почасти розвантажить перенаселений Каїр, коштуватиме 45 млрд доларів США.
Залишається проблема контролю центральної влади над округами, яка поряд з соціальною проблемою є однією з головних у державному житті, а отже і в теоретичних роздумах. Власне вже в цей період починають формуватися не тільки, або не стільки політико-теоретичні знання, скільки повсякденні практично-політичні знання, які закріплюються у численних "Посланнях".
Судова система Єгипту є єдиною гілкою влади, що зберегла незалежність від президента та уряду (хоча бували часи коли ця незалежність ставала лише номінальною). Правова система Єгипту — змішана. Питання особистого статусу (шлюбно-сімейні і спадкові відносини) лежать в руслі мусульманського права (хоча шаріатські суди відсутні), а всі інші — в руслі романо-германського права (закріпилося за часів французькоїекспансії, та вдосконалене під єгипетські суспільні відносини). У цілому єгипетські суди користуються репутацією неупереджених слуг закону. Судова система включає суди загальні, адміністративні, державної безпеки.
Зовнішня політика Єгипту діє за принципами помірного нейтралітету. Такі фактори як: чисельність населення, історичні місії та події, військові потуги, дипломатичний досвід і стратегічне географічне положення Єгипту надають велику перевагу та політичний вплив в Африці і на Близькому Сході. Каїр був перехрестям регіональних торгових і культурних сплетень протягом століть, а його інтелектуальний потенціал та формація ісламських інститутів перетворили його в центр соціального і культурного розвитку всього арабомовного світу.
Револю́ція в Єги́пті 2011 — серія вуличних демонстрацій у Єгипті в січні—лютому 2011 року, що призвели зокрема до відставки президента країни Хосні Мубарака.Вимогу про відставку президента, що займав найвищу державну посаду упродовж 30 років, спричинили незадоволення людей рівнем безробіття та мінімальної заробітної платні, нестача житла, зростання цін на продукти, відсутність свободи слова, низький рівень життя та структурно-демографічні фактори.На думку деяких аналітиків, організаторів протесту надихнув успіх туніської революції середини січня 2011, коли під тиском масових заворушень пішов у відставку багаторічний президент країни бен Алі.
«Політичний режим Арабської Республіки Єгипет грунтується на багатопартійній системі в межах основних принципів єгипетського суспільства, визначених конституцією». Звичайно вже у перших статтях осн. законів міститься заг. визначення д-ви як демократичної. Однак це не може розглядатися як підтвердження існування демократії хоча б через загальність і абстрактність відповід. положень, наявних у конституціях незалежно від Р. п., що існують у конкр. країнах.
Єгипетська дипломатія приділяє серйозну увагу активній діяльності в рамках різних міжнародних і регіональних організацій, розглядаючи цю працю важливим інструментом того, що потримало високого авторитету держави. Керівництво країни заявляє про необхідність «використовувати привілейовані отношения Єгипту з різними державами світу і ключову роль АРЕ в близькосхідному мирному процесі для того, щоб добитися постоянного членства в Пораді Безпеки ООН.
1. Акопян Г. С. Міжнародні відносини та зовнішня політика СРСР на Близькому і Середньому Сході після Другої Світової війни. Курс лекцій. М., 1953. 2. Агаришев А. Насер. М., 1975. 3. Біляєв І. П. Сторінки недавнього минулого Єгипту / / Питання історії. М., 1976. № 9. 4. Біляєв І. П., Примаков Є. М. Єгипет: час президента Насера. М., 1981. 5. Вавілов В. В. Гамаль Абдель Насер / Політичні портрети борців за національну незалежність. М., 1983. 6. Верт Н. Історія радянської держави. М., 2000. 7. Зовнішня політика країн Близького і Середнього Сходу / За ред. А. А. Куценкова, А. І. Чічерова. М., 1984.
