Учениці 8-А класу Тарутинського НВК Гербалі Аліни
Архітектура романського стилю відрізнялася оборонним характером споруди мали масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі. Девіз стилю «Мій дім- моя фортеця» рівною мірою визначав архітектурні особливості як світських, такі культових споруд і відповідав способу життя західноєвропейського суспільства того часу. Будівлі цього періоду відрізнялися суворою простотою, ясністю об'ємів, важкістю, монолітністю, замкнутістю, відсутністю пишних прикрас.
M іста були обнесені високим муром, і потрапити до них можна було тільки через брами, що пильно охоронялися. Вулиці міст були вузькі, не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки. Основною ознакою міста була його головна споруда- кафедральний собор. Романський храм, витягнутий у плані у вигляді латинського хреста, уособлював модель світу й відбивав католицьку ідею «хресного шляху» страждання й спокутування гріхів. Реймс, Сен-Ремі, західний фасад. Каен, церква жіночого абатства, Франція. Кафедральний собор, Майнц, Німеччина К афедральний собор, Майнц, Н імеччина Каен, церква жіночого абатства, Франція Реймс, Сен-Ремі,західний фасад
Важливим елементом романської архітектури була колона, її капітель була прикрашена скульптурним орнаментом. Стіни романських храмів прикрашували фресками та мозаїками. На жаль, живопис романського періоду практично не зберігся. Сюжетна капітель, XII ст., Франція. Зооморфна капітель, XII ст. Адам і Єва, XII ст., Франція. Капітель XII ст. Музей Клюні, Париж Сюжетна капітель , XII ст., Франція Зооморфна капітель, XII ст. Капітель XII ст. Всі - Музей Клюні, Париж Адам і Єва, XII ст., Франція
Фрески з церкви в Таулі, 1123 pік, Національний музей мистецтва Каталонії, Барселона. «Сон Єссея», батька царя Давида, до 1250р. Живопис на дубових дошках. Фрески з церкви в Таулі, 1123 рік, Національний музей мистецтва Каталонії, Барселона Апостоли з Оркау. 12 століття. Обидві - Національний музей мистецтва Каталонії, Барселона
У тісному синтезі з архітектурою перебувала скульптура: скульптурні зображення- рельєфи розташовувалися, як правило, на порталах (архітектурно оформлених входах).
Якщо храм уособлював фортецю Бога, то замок- цитадель лицаря. Романські кам'яні замки з потужними оборонними стінами були неприступними укріпленнями. Для забезпечення максимальної оборони замок-фортецю будували на височині (скелі або пагорбі).
Замок був оточений високими кам'яними (зубчастими) стінами, з вежами та ровом, наповненим водою. Потрапити до нього можна було по навісному мосту. Вхід захищали підйомні металеві грати. У центрі замку знаходилася головна башта- донжон-будинок-вежа прямокутної або багатогранної форми. На першому поверсі донжона розташовувалися господарські приміщення, на другому-парадні кімнати, на третьому-житлові кімнати власників замку, на четвертому-житло охорони та слуг. Унизу зазвичай були підземелля та в'язниця, на даху - сторожовий майданчик.
Одна з найбільш вражаючих рукотворних пам'яток України Кам'янець-Подільська фортеця. Вона розташована в унікальному місці — на березі річки Смотрич, яка утворює тут гранітний каньйон 50 метрів заввишки. Ці природні фортифікації разом з кам'яними стінами та одинадцятьма мурованими вежами не раз допомагали захисникам фортеці. Тому, незважаючи на численні облоги, твердиня збереглася до наших днів.
Аккермӑнська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця)- i сторико-архітектурний пам'ятник XII- XV ст. н.е. Знаходиться фортеця в м. Білгород- Дністровський Одеської області. На думку i сториків у X столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім деякий час належав Угорському королівству, а ще пізніше- Галицько- Волинському князівству. У складі останнього місто перебувало до нашестя татаро-монголів.
Лицарем називали воїна на коні з важким озброєнням і спорядженням, який був захисником усіх, хто цього потребував. Риси лицарства виховували з дитинства. Посвячення в лицарі було непростим ритуалом- він складав присягу в храмі, біля вівтаря, даючи обітниці честі й вірності, а священик благословляв меч майбутнього лицаря. Лицарський кодекс честі наказував бути хоробрим, шляхетним, вірним обов'язку, великодушним, благородним. Лицар не міг битися зі слабким супротивником чи літньою людиною.
Лицарі були озброєні мечем метрової довжини, трикутним щитом, списом і тонким кинджалом. Для захисту від ударів вони одягали кольчугу та пластинчату броню, голову захищав великий металевий шолом. Кольчугу виготовляли з тисяч залізних кілець, поєднання яких створювало малюнок, що трохи нагадував в'язальний. Поверх білизни лицар одягав кольчужну сорочку, кольчужні штани, рукавиці й кольчужний шолом з коміром.
Розпізнавальними знаками лицарів були яскраві герби. Кожен герб являв собою «візитівку», своєрідне «обличчя» роду. Знаки на лицарських щитах мали різноманітну форму: смуг, квадратів, ромбів, трикутників. З часом зображення набули символічного значення. Наприклад, зображення мосту або башти свідчили про те, що засновник роду відзначився під час захоплення відповідно ворожого мосту чи башти. Дельфін означав заслуги мореплавця, цап уособлював стійкість, швидкість дій, книжка-ученість. Фантастичні дракони та грифи свідчили про силу й могутність роду, нагадували про пам'ятні події в історії міста. За бойові заслуги дідів і прадідів на гербах нащадків зображували також орлів, левів, леопардів тощо.
Дякую за увагу!
